Не варто також плутати рольові ігри та імітаційні, коли малюк катає машинки, вантажить кран або просто наряджає Барбі. Імітаційна гра відтворює світ предметів і вчить дитину взаємодіяти з ними, а рольова вчить спілкуванню з людьми, пошуку цікавих рішень і взаємодії з навколишнім світом. Коли дитина грає з іграшкою, лише підкоряючись її логікою, його свідомість залишається на тому ж рівні, що й було, це загрожує тим, що він виросте людиною, для якого матеріальні цінності, а не відносини будуть понад усе, така людина не зможе пізнати глибокі почуття і переживання. Коли син катає машинки, запитаєте у нього, що він робить, якщо відповідь буде простою: «Катаю машинку», то батькам час задуматися, чи не забули вони що з дитиною потрібно частіше спілкуватися, а не скуповувати в магазинах найдорожчі іграшки. Якщо ж на ваше запитання хлопчик починає розповідати захоплюючу історію, куди їде машинка, скільки пригод було на її шляху, то все в порядку, малюк зайнятий рольовою грою.

Всі емоційні події, що вразили дитини, розігруються і відпрацьовуються їм у рольовій грі. Наприклад, після походу в цирк або на балет, малюк може ще тиждень розігрувати виставу будинку. Завжди придивляйтеся до ігор дітей, якщо вас щось насторожує, неодмінно приймайте в них участь. Наприклад, дитина, яку образили, може вдома почати повторювати цю ситуацію з ляльками, допоможіть дитині розібратися в ситуації, дозвольте конфлікт між лялькою-кривдником і лялькою-жертвою, не дайте перше залишитися безкарною, а другий підкоритися, обов'язково розіграйте ситуацію пробачення. Для малюка ігровий досвід також цінний як для нас реальний, адже діти вживаються в ролі по-справжньому.

Рольові ігри вчать дитину основам спілкування з людьми. Граючи в лікарню або магазин, дитина вчиться ділового спілкування: як запитати, що відповісти в життєвій ситуації, він пізнає суть тієї чи іншої професії, приміряє на себе повсякденні ролі. Дуже добре, якщо такі ігри як «магазин», «дочки-матері» будуть колективними, так як це вже пошук підходу до іншої людини, навчанню контактності. Адже на свої питання малюк буде отримувати відповіді від іншої людини, а не придумувати їх сам. Якщо відповідь не буде збігатися з його думкою, дитина буде вчитися вибудовувати бесіду, сперечатися, доводити свою думку, або аналізувати і приймати чуже.

У ранньому віці 3-4 років, дитина в грі в основному копіює те, що бачить в навколишньому світі, тому уважний батько або вихователь відразу помітить, які відносини і проблеми в сім'ї. Якщо в грі «дочки-матері» дитина в ролі мами б'є свого синочка чи тато замахується кулаком на маму, впору переглянути сімейні відносини або звернутися до психолога.

Ближче до школи в 6-7 років гра з сюжетної переростає в творчо-сюжетну. Дитина вже не просто програє сюжети з життя або книг, а придумує свої, часом фантастичні і нереальні. Дуже добре, якщо дитина досягла цього ігрового рівня, адже в такій грі розширюються і розвиваються творчі здібності малюка, його фантазія, креативність, мислення. Такі діти виростають саморазвивающимися особистостями, які шукають сенсу в житті, шляхи її поліпшення, а не просто пливуть за течією. Надалі гра може перерости в захоплення театром, живописом, фотографією, дизайном, психологією та іншими видами інтелектуальної і творчої діяльності.

Завжди звертайте увагу, у що і як грає ваш малюк, приєднуйтесь до нього, допомагайте розвивати багатопланові і багаторівневі сюжети, шукати складні смислові зв'язку між діями і поведінкою героїв. Деякі батьки надто захоплюються розвитком дитини, вирощуючи інтелектуальних, але не здатних спілкуватися людей. Чим вище буде рівень рольових ігор вашого малюка, тим легше йому буде адаптуватися в дорослому житті і знайти себе в цьому світі.