Дістатися можна було 2-ма автобусами: спочатку з Алупки до автовокзалу Ялти, там пересісти на маршрутку до Партеніта. Толком не уявляючи, куди конкретно мені потрібно буде їхати, я вирішила не ризикувати (все таки не одна, а з дитиною) і замовила в екскурсійному бюро путівку «Кримський Парадиз», і не пошкодувала, бо дорога (без пересадок) зайняла в одну сторону години 1.5, якщо не більше. Парк теж виявився просто величезним, так що за екскурсоводом ми не ходили, а майже бігали майже 2 години. Але про все по порядку.

Пообідавши в їдальні, ми пішли на Алупкінську автостанцію, де в 13-00 нас забрав екскурсійний автобус. В дорозі нам розповідали про всі визначні пам'ятки, які ми зустрічали, посвятили в тонкощі деяких кримських традицій і трохи повідали про місцеву флору та фауну. Все було дуже цікаво, тому ми з донькою зовсім не нудьгували, тим більше, що у вікно можна було спостерігати чудові пейзажі Ореанди, Ялти, Гурзуфа. Приїхавши на місце, з нас взяли по 35 грн. (100 руб.) За вхід, і ми увійшли в парк. Його особливістю є той факт, що на відміну від інших кримських парків цей є шедевром сучасного ландшафтного дизайну, так як йому всього лише 8 років.

На відміну від затишності та старовини Воронцовського парку, різнобарв'я Нікітського ботанічного саду, парк Парадиз вражає своєю помпезністю з якимсь нальотом аристократичності: кожна галявина, гірка, клумба прикрашені скульптурами, статуями в стилі Стародавньої Греції та Риму, з усіх куточків парку відкривається чудовий вид на море , миси Плака і Тепелер. Парк ще будується, тому по території їздять будівельні машини, а деякі місця огороджені сіткою, в майбутньому тут буде ще сад японських каменів, шикарна набережна, а по оливковою гаю будуть дзюрчати струмки. Творці парку постаралися максимально поєднувати старовину і сучасність в архітектурі парку. Так справжню 200-річну оливкову гай, яка раніше належала садибі графа Раєвського, тепер прикрашають величні ротонди і колонади в грецькому стилі, ніжні троянди, амфори, що лежать на свіжих зелених газонах і пам'ятник А.С. Пушкіну, адже в XIX столітті ці місця були улюбленим місцем відпочинку великого поета. На початку парку стоїть пам'ятник І.К. Айвазовському — відомому художнику-мареністу, в честь якого колись було названо селище, а потім санаторій «Айвазовське».

Донька моя — захоплене дитя, її захоплюють квіти, дерева, метелики, тому вона повною ейфорії носилася по доріжках парку, насолоджуючись цвітінням братків, величезних троянд і олеандрів. Як то я прочитала, що японці виховують своїх дівчаток так, щоб вони вміли захоплюватися малим, радіти і посміхатися кожній хвилині свого життя. Ми не японці, але мені було дуже легко з дочей на відпочинку, так як краса кримських пейзажів і різноманіття рослин розважали її не менше, аніж атракціони і аквапарки.

Родзинкою парку Парадиз є ротонда, в якій встановлена ​​скульптура Жриці таємних одкровень папесса (дівчата під покривалом). Біля ротонди знаходиться озеро, в яке потрібно кинути монетку, щоб тобі відкрилася якась таємниця. Взагалі в парку маса місць, до яких потрібно доторкнутися або кинути монетку для здійснення мрій. Наприклад, якщо потерти п'яточку статуї Пігмаліона, який стоїть на колінах перед своєю Галатеєю, то твої мрії втіляться в життя. На жаль, не вдалося сфотографувати Жрицу, так як приїхала весілля, і наречений з нареченою проїхали в альтанку зі статуєю для першої сімейної фотосесії.

Задумка творців парку така, що на одній території вони хотіли відтворити картину усього світу, тому в парку є і Давня Греція, і Японія, і Італія і навіть Південна Америка, у вигляді ступінчастих мексиканських садів з агавами, юками та іншими південноамериканськими рослинами. З екзотики ми раптом перейшли в справжню сосновий гай, де дзюрчить каскадний водоспад, варто оленятко. Вдихаючи підбадьорливий аромат хвої, ми неначе повернулися додому в рідні святогірські соснові ліси. А за гаєм нас вже чекала галявина з пальмами, бананами та іншими унікальними екзотамі. Побродивши по алеях парку можна зустріти практично всіх богів і героїв грецького і римського Олімпу, тут є і великий Нептун, і богиня Флора, і Нарцис, любующійся своїм відображенням, і лісової демон Пан, і музи, і амури.

Я та інші екскурсанти тільки й встигали, що клацати фотоапаратами, бігати по доріжках за екскурсоводом і навіть іноді слухати її розповіді. Перепочинок нам дали тільки в тіні оливкового гаю, де ми змогли вдосталь насолодитися прекрасними пейзажами і видом на мис Плака і палац Утес, який відкривається з ротонди.

Втомлені, але задоволені ми знову сіли в автобус, який повіз нас назад в Алупку, і ми навіть встигли на вечерю в пансіонат. По дорозі донька заснула, а я базікала з попутниками. Екскурсія нам сподобалася, шкода тільки що було мало часу, щоб все добре розглянути, погуляти і пофотографувати. Тому я точно знаю, що ми повернемося в Парадиз, бо це дійсно райське місце.